В історії України є одне жіноче ім'я, якому сміливо можна дати місцеве значення: некорислива, шляхетна, вірна служниця храму науки.
ну, якось так:)
Три жінки з одним ім'ям були засновницями віхових наукових закладів.
Одна - Єлизавета (Гальшка) княгиня Острозька
Друга - Єлизавета (Гальшка) Гулевичівна
Третя - Єлизавета графиня Милорадович.
Вважається, що становлення української нації в 19 ст. - це справа рук різночинної інтелігенції. Її тотальне захоплення етнографією, шляхетне бажання дать народу освіту і права, вивчення і створення нової української літератури і кодифікація мови - одним словом, т в о р е н н я - призвело до того, що український народ, попри всі зусилля царської адміністрації, не розчинився "в русском морє". (само собою, тут зіграли свою роль і інші фактори - зокрема, надзвичайна українська впертість:) ).
Але праця тисяч ентузіастів хоч яка безкорислива, але зовсім без грошей здійснюватись не могла. Треба за щось жити, треба праці друкувати наукові праці, газети, книги тощо.
Гроші. В будь-якій справі необхідне матеріальне забезпечення.
Але, як всім відомо, ніякі російські державні інституції не те, що ніколи не підтримували, а навпаки, всіляко перешкоджали - отже гроші на "українську справу" були тільки приватні.
От про одного такого мецената, вірніше меценатку і піде мова.
(піде. але пізніше. допишу)
ну, якось так:)
Три жінки з одним ім'ям були засновницями віхових наукових закладів.
Одна - Єлизавета (Гальшка) княгиня Острозька
Друга - Єлизавета (Гальшка) Гулевичівна
Третя - Єлизавета графиня Милорадович.
Вважається, що становлення української нації в 19 ст. - це справа рук різночинної інтелігенції. Її тотальне захоплення етнографією, шляхетне бажання дать народу освіту і права, вивчення і створення нової української літератури і кодифікація мови - одним словом, т в о р е н н я - призвело до того, що український народ, попри всі зусилля царської адміністрації, не розчинився "в русском морє". (само собою, тут зіграли свою роль і інші фактори - зокрема, надзвичайна українська впертість:) ).
Але праця тисяч ентузіастів хоч яка безкорислива, але зовсім без грошей здійснюватись не могла. Треба за щось жити, треба праці друкувати наукові праці, газети, книги тощо.
Гроші. В будь-якій справі необхідне матеріальне забезпечення.
Але, як всім відомо, ніякі російські державні інституції не те, що ніколи не підтримували, а навпаки, всіляко перешкоджали - отже гроші на "українську справу" були тільки приватні.
От про одного такого мецената, вірніше меценатку і піде мова.
(піде. але пізніше. допишу)
no subject
Date: 2013-12-27 08:07 pm (UTC)"про одного такого мецената"
я вже був думав, що розмова піде про Симиренка, але дочитав речення)
no subject
Date: 2013-12-27 08:30 pm (UTC)no subject
Date: 2013-12-27 08:47 pm (UTC)no subject
Date: 2013-12-27 09:07 pm (UTC)я б сама втішилась, але поки натхнення ніяк не найде:)
no subject
Date: 2013-12-28 07:37 am (UTC)А про цю даму конче треба написати, ото вже живе втілення принципу про "схід і захід разом!"
no subject
Date: 2013-12-27 10:53 pm (UTC)Ну какое "становлення української нації в 19 ст."?
Мое мнение - лучше «Красного ренессанса» в 20-х никогда не было и не будет. Почитайте записки Леся Курбаса.
no subject
Date: 2013-12-27 11:04 pm (UTC)спробуйте трохи збільшити свої знання
no subject
Date: 2013-12-27 11:41 pm (UTC)Тем более я просто дилетант ( dilettante ) с широким кругом интересов.