![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
gloria_ma В новітній українській історії золотими літерами записаний Кримський похід в 1918 році.
Це був відважний рейд невеликої групи вибраних частин української новітньої держави:
2-й Запорозький (гвардійський) піший полк,
1-й ім. Костя Гордієнка кінний полк,
інженерський курінь, автопанцирний дивізіон,
три легкі і одна важка батареї,
кінно-гірський дивізіон,
два панцирні поїзди
та додатково: Павлоградський гусарський полк, партизанський відділ полк. Луб'яницького
і добровольці з галицьких У.С.С.
Полковник Болбочан, один з найліпших вояків України, був призначений командантом групи, і 11 квітня 1918 p. Кримська група залишила Харків, посуваючись з боями на південь.
Від 12 квітня, зайнявши Лозову, група йде на Синельниково-Мелітопіль-Крим. Полковник Болбочан, крім 3-ї армії Лазарєва, мав проти себе далеко сильнішу "червону армію Кримської Соціялістичної Республіки", складену з москвинів і татарів. Посування групи було бравурне. Вона розбила 3-тю большевицьку армію і 18 квітня затрималася під Мелітополем, у брамі Криму, розпочавши важкий бій з армією Кримської Соціялістичної Республіки, що нею командував Гольдштайн.
19 квітня армія Криму відступила в паніці, кидаючи все своє майно, 2-й Запорозький полк, доганяючи большевиків, 20 квітня захопив і їхню армійську скарбницю з 15 млн. карбованців.
Лишалася ще велика група кримських большевиків на чолі з "Штабом Оборони Кримської Республіки", що затрималися перед вузьким Сивашем - брамою Криму.
Похід на Крим мав велике історичне значення: розуміли це всі українські вояки Кримської групи. В спогадах молодого поручника знайдено слова, що "наказ про похід на Крим зустріли старшини й козаки з ентузіязмом. Чи ж не на кримських походах гетьмана Сагайдачного і кошового Сірка наша свідома молодь виховала в собі завзяття?.. Крим пройшов червоною ниткою через нашу історію останніх століть, і його назва була зв'язана і з відродженням давньої держави, і з її упадком. Отже, це був традиційний похід" (Б. Монкевич "Слідами новітніх запорожців").
Був перед ними Сиваш, брама Криму - дорога геополітичної і державної традиції українських земель. Позиції Сиваша, цієї вузької стрілки, що зв'язує Крим із його природним суходолом, за натуральних умовин були неприступні. Крім того, здовж цілого берега була зроблена лінія окопів з бетонними гніздами для скорострілів. Артилерійські форти з далекосяжною і важкою артилерією були збудовані за останнім словом техніки. Будова фортів коштувала большевикам 3 млн. крб. Болбочан зручним маневруванням, зухвалістю і грою на психології противника форсує вночі великі підміновані мости на магістралі Лозова-Севастопіль.
Вночі на 22 квітня українці взяли Сиваш і пішли в глиб Криму. Упродовж однієї ночі здобув Болбочан Сивашські переправи від численніших кримських большевиків. Ці самі переправи пізніш, у 1920 році, міг тримати ген. Слащов упродовж кількох місяців проти тридцятитисячної большевицької армії, маючи в себе тільки три тисячі бійців.
Українські війська беруть із боєм вузлову станцію Криму Джанкой,
22 квітня беруть із боєм найбільше місто Тавриди Симферопіль, форсують дорогу на Бахчисарай, Теодозію...
"Ніде на всій Україні, - пише учасник походу Болбочана, - не зустрічали українського війська з таким ентузіязмом, з такими оваціями і з таким захопленням, як робило це населення Симферополя та інших зайнятих кримських місцевостей" (Монкевич).
В Севастополі, де стояла велика чорноморська флота,. 2 квітня на нових дреднавтах (2), крейсерах (2), міноносцях (11), підводних човнах (8), лінійних кораблях (2) та кільканадцяти інших старих кружляках і міноносцях залопотів український прапор.
Це українська кров відізвалася в залозі чорноморської флоти, і вона самохіть відкинула російські червоні й білі прапори.
Та тоді виступив - німецький грач. Німці, союзники, які досі були певні, що кримська група не дасть собі ради з большевицькими арміями і фортецями, по майже цілковитому здобуттю Криму поставили ультиматум київському урядові: війська полк. Болбочана мусять залишити Крим, їм на зміну прийдуть германські дивізії. Ультиматум німців Запорожцям і їх погрозлива постава викликали відрухове роззброєння українцями 15-ї німецької ландверної дивізії генерала фон Коша (26 квітня, на ст. Джанкой). Однак на виразний наказ Києва Кримська група полк. Болбочана передала відвічну власність України, Крим-Тавриду, в руки німців. Обурення Києва, хоч і зовнішньо стримане, було дуже велике, що видно із спогадів сучасників.
із книги Юрія Липи "Призначення України"
Це був відважний рейд невеликої групи вибраних частин української новітньої держави:
2-й Запорозький (гвардійський) піший полк,
1-й ім. Костя Гордієнка кінний полк,
інженерський курінь, автопанцирний дивізіон,
три легкі і одна важка батареї,
кінно-гірський дивізіон,
два панцирні поїзди
та додатково: Павлоградський гусарський полк, партизанський відділ полк. Луб'яницького
і добровольці з галицьких У.С.С.
Полковник Болбочан, один з найліпших вояків України, був призначений командантом групи, і 11 квітня 1918 p. Кримська група залишила Харків, посуваючись з боями на південь.
Від 12 квітня, зайнявши Лозову, група йде на Синельниково-Мелітопіль-Крим. Полковник Болбочан, крім 3-ї армії Лазарєва, мав проти себе далеко сильнішу "червону армію Кримської Соціялістичної Республіки", складену з москвинів і татарів. Посування групи було бравурне. Вона розбила 3-тю большевицьку армію і 18 квітня затрималася під Мелітополем, у брамі Криму, розпочавши важкий бій з армією Кримської Соціялістичної Республіки, що нею командував Гольдштайн.
19 квітня армія Криму відступила в паніці, кидаючи все своє майно, 2-й Запорозький полк, доганяючи большевиків, 20 квітня захопив і їхню армійську скарбницю з 15 млн. карбованців.
Лишалася ще велика група кримських большевиків на чолі з "Штабом Оборони Кримської Республіки", що затрималися перед вузьким Сивашем - брамою Криму.
Похід на Крим мав велике історичне значення: розуміли це всі українські вояки Кримської групи. В спогадах молодого поручника знайдено слова, що "наказ про похід на Крим зустріли старшини й козаки з ентузіязмом. Чи ж не на кримських походах гетьмана Сагайдачного і кошового Сірка наша свідома молодь виховала в собі завзяття?.. Крим пройшов червоною ниткою через нашу історію останніх століть, і його назва була зв'язана і з відродженням давньої держави, і з її упадком. Отже, це був традиційний похід" (Б. Монкевич "Слідами новітніх запорожців").
Був перед ними Сиваш, брама Криму - дорога геополітичної і державної традиції українських земель. Позиції Сиваша, цієї вузької стрілки, що зв'язує Крим із його природним суходолом, за натуральних умовин були неприступні. Крім того, здовж цілого берега була зроблена лінія окопів з бетонними гніздами для скорострілів. Артилерійські форти з далекосяжною і важкою артилерією були збудовані за останнім словом техніки. Будова фортів коштувала большевикам 3 млн. крб. Болбочан зручним маневруванням, зухвалістю і грою на психології противника форсує вночі великі підміновані мости на магістралі Лозова-Севастопіль.
Вночі на 22 квітня українці взяли Сиваш і пішли в глиб Криму. Упродовж однієї ночі здобув Болбочан Сивашські переправи від численніших кримських большевиків. Ці самі переправи пізніш, у 1920 році, міг тримати ген. Слащов упродовж кількох місяців проти тридцятитисячної большевицької армії, маючи в себе тільки три тисячі бійців.
Українські війська беруть із боєм вузлову станцію Криму Джанкой,
22 квітня беруть із боєм найбільше місто Тавриди Симферопіль, форсують дорогу на Бахчисарай, Теодозію...
"Ніде на всій Україні, - пише учасник походу Болбочана, - не зустрічали українського війська з таким ентузіязмом, з такими оваціями і з таким захопленням, як робило це населення Симферополя та інших зайнятих кримських місцевостей" (Монкевич).
В Севастополі, де стояла велика чорноморська флота,. 2 квітня на нових дреднавтах (2), крейсерах (2), міноносцях (11), підводних човнах (8), лінійних кораблях (2) та кільканадцяти інших старих кружляках і міноносцях залопотів український прапор.
Це українська кров відізвалася в залозі чорноморської флоти, і вона самохіть відкинула російські червоні й білі прапори.
Та тоді виступив - німецький грач. Німці, союзники, які досі були певні, що кримська група не дасть собі ради з большевицькими арміями і фортецями, по майже цілковитому здобуттю Криму поставили ультиматум київському урядові: війська полк. Болбочана мусять залишити Крим, їм на зміну прийдуть германські дивізії. Ультиматум німців Запорожцям і їх погрозлива постава викликали відрухове роззброєння українцями 15-ї німецької ландверної дивізії генерала фон Коша (26 квітня, на ст. Джанкой). Однак на виразний наказ Києва Кримська група полк. Болбочана передала відвічну власність України, Крим-Тавриду, в руки німців. Обурення Києва, хоч і зовнішньо стримане, було дуже велике, що видно із спогадів сучасників.
із книги Юрія Липи "Призначення України"
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-02-08 07:24 am (UTC)no subject
Date: 2013-02-15 04:29 pm (UTC)Щойно натрапила адресу української газети "Свобода (http://s60.radikal.ru/i170/1302/76/56cb6a76477b.jpg)" в Штатах, а там великий оцифрований архів - з 1893 року,
якщо цікавитесь, ось:
http://www.svoboda-news.com/arxiv.htm
Взяття Криму військами УНР у квітні 1918 року.
Date: 2013-02-15 09:50 pm (UTC)