Хто міг бути в списку Путіна?

майже випадково знайшла стару, але цікаву, на мій погляд, інформацію. вірніше, на мій погляд шокуючу - тому я її зберегла в свій час, а зараз знайшла:

Публікація Вікілікс з переписки між агентами розвідувально-аналітичної компанії Stratfor:
"Медведєв вирішив, що Тимошенко не можна давати владу. Тому він домовився з Путіним. Медведєв пообіцяв, що триматиме Януковича в узді, якщо Путін припинить підтримку Тимошенко. Путін погодився в обмін на те, що саме він складе список нових українців, які мали прийти до влади в СБУ, армію, міністерства", - йдеться у листі.
http://www.pravda.com.ua/news/2012/02/29/6959697/

Заперечень, здивувань, криків "не вірю, що Янукович заради президентства міг прийняти подібний список від сусіднього президента, в мене немає. Думаю, що міг і ще як міг.

Отже, дивимось, наприклад, по спецслужбі і армії - тобто безпеки і оборони. Логічно вважати, що якщо Путін і ставив свої креатури - то це найближчі за часом після приходу Януковича.
Перший, після початку президентства Януковича Голова СБУ:

1 березня 2010 — 18 січня 2012
Хорошковський Валерій Іванович. Пояснювати нічого не треба. Хто не пам'ятає "напомажену істоту" з невідомо звідки взявшимся мільйонами і перервою в біографії в середині 2000, які за неясними слухами він провів у Москві. Злі язики кажуть, що він був просто "вивіскою", попереднім Курченко, але від Кремля, а не як нинішній - від Сім'ї.

Хорошковського за деякий час замінили на іншого:

Другий:
3 лютого 2012 — 9 січня 2013
Калінін Ігор Олександрович

Уроженець Росії, росіянин з 1984 року в КГБ СРСР. Відколи Україна стала незалежною - в Україні на різних посадах.
Хорошковський ще встиг посидіти в кріслі міністра фінансів, а потім
Хорошковського взагалі видавили з країни, Калініна з крісла (не знаю де тепер, але щось таке прізвище не фігурує в ЗМІ), і замінили Голову СБУ на

9 січня 2013 —
Якименко Олександр Григорович. Теж з довгим перебуванням у російському війську - льотчик, звільнився в 1998 р. З тих пір підвизається в Україні. "Донецький".

Міністр оборони:
11 березня 2010 — 8 лютого 2012. Єжель Михайло Броніславович
Народився в Києві, служив в радянській і російській армії до 1993 р. (між іншим, після розвалу СРСР була ротація військових і, в залежності, хто якій країні присягав - там і залишався або їхав на нове місце служби. Отже, Єжель прийняв присягу РФ. Прослужив, правда, не дуже довго - до 93, і перевівся в Україну).

Я нічого особливо кричущого за Єжелем не пам'ятаю, але час його призначення і ось це цікаве повідомлення Вікілікс - наводить на всякі підозри.
Але не побувши в ранзі міністра оборони і 2 років - Єжеля замінюють на:

8 лютого 2012 — 24 грудня 2012. Саламатін Дмитро Альбертович
(А сам Єжель згодом відправляється послом в братню Білорусь. )

Тут все ясно. Уроженець Казахстану, національність - росіянин, до 2005 року - громадянин РФ. Зв'язки в Москві через свого тестя - бувшого "єльцинського періоду" першого віце-прем'єра Росії Олега Сосковця. Запам'ятався бидляцькою поведінкою в ВР коли приймали, вірніше, продавлювали Харківські домовленності.

Але цей побув міністром рік і був замінений на:
24 грудня 2012 — Лебедєв Павло Валентинович

Зверніть увагу - призначення обох ключових силовиків відбувається два рази практично синхронно. Тобто замінюють зразу обох - і безпеки і оборони.

Актуальний міністр оборони теж уроженець Росії, але, після закінчення військового училища в Ярославлі, живе в Україні. Вибирався два рази депутатом - один від БЮТ, згодом переметнувся в ПР.

Якщо на початку строку президентства Януковича ЗМІ говорили про його дружбу з Мєдвєдєвим, то вже давно про це ніхто не говорить, мабуть з втратою статусу президента весною 2012 року. А можливо тому,що ревнивий Путін обрубив вагу Медвєдєва.
Ну, а між Путіним і Януковичем давно немає шоколадних відносин.

В мене виходить: креатура Путіна-заміня\ться на "заспокійливу" креатуру-прокладку, яка заміняється на "сімейного".
Це, звичайно, голі розмірковування. І все ж...

А як ви гадаєте, які ще могли бути міністри Уряду України, списочок з яких міг намалювати Путін. Звичайно, він би не відмовився б розписати всіх міністрів України, але не думаю, що таке взагалі можливо (і інші "спонсори" ака-Ахєтов є) і відштовхуватись варто від того: назначення в які міністерства України могли бути цікаві Кремлю.

(no subject)

Вся моя лєнта усіяна повідомлення, що в російській вікіпедії щезла стаття з назвою "Київська Русь".
Не секрет, що назва "Київська Русь" - кабінетний термін 19 ст., для виправдання назви згодом "Московська Русь" і ненаукової теорії про перенесення Русі з Києва в Володимир-Москву і що Київ - мать гарадоф русскіх - вважай, російських.

Власне, термін Київська Русь служив для виправдання назви "Московська Русь",  політичних претензій Російської імперії на історичні землі Русі - Україну і на виведення генеалогії російської державності з Києва і культурного спадку Русі, який відповідно, теж в основному, творився в Києві.

Русь - середньовічна імперія, завойовані  мечем землі різних народів.
 Така сама імперія, як  Римська імперія, імперія Каролінгів чи Монгольська імперія.
Смішно ж вважати народи, що жили під владою Риму - римлянами, так само, як народи, що жили під владою Великих Ханів  -  монголами.
Хоча і  заперечувати, що деякі культурні особливості пануючої імперії наклали свій культурний відбиток на різні народи, годі. Але від того, що в Галлії намістником був Цезар - гали не стали співтворцями римського права і не записують французи в свій культурний спадок Віртрувія з Овідієм.

Можна тільки порадіти щезанню терміна "Київська Русь".
Небезпека в іншому -  в шахрайські грі слів -  ототожненні понять "Русь" = "русскоє" (російське).

Локально: в нових мареннях про державу Русь з центром в Новгороді, що був столицею Русі до Києва і в нівеляції ролі Києва, як центра творення руської (української) державності.
Держави з назвою "Русь" і з столицею в Новгороді НЕ БУЛО.

Ще одна небезпека в улюбленому росіянами концепті "древнєрусскій народ" - начебто, в усьому державному об'єднанні Русі був один народ - "дрєвнєрусскій" і з різних слов'янських племен, з якого згодом утворилось три народи: український, російський, білоруський.
При чому деякі шизоїди  досі заперечують існування українського і білоруського народів і їх мов.
Є ще варіант для виправдання претензій на києво-руську спадщину -  масове переселення жителів центру Русі  - з київської землі кудись в Зажоп'є Залісся.
А взагалі, передбачаю гомеричний регіт всіх спостерігаючих  потуги росіян приточити назву  "Русь" до російських земель, як означення періоду домонгольського розпаду Русі на окремі "землі" (держави) - князівства і  в час після монгольського захоплення.
 Важко їм буде називатись "древнєрусскім государством"  аж до 17 ст. так, щоб уникати  називати своє справжнє походження - як народу, так і державності  -  назв Володимирське вел.князівство,  Московське велике князівство, Московське царство - Московія.

Русь - це Україна!

:)

Зараз. Сидять шість бабусь на двох лавочках і такими хорошими, не верескливими, не грубими, низькуватими голосами ніжно  і трохи сумно співають "Галю".  Звичайний київський двір, звичайні 9-поверхівки...