gloria_ma: (Ельф)

Ця ікона мене просто зачарувала. Ви тільки придивіться до цих облич - який спокій і доброта, яка в них портретна схожість - зразу видно, кревні родичі.
Богородиця. фрагмент. Білостоцький монастир Волинської області. Поч.18 ст.
Read more... )
gloria_ma: (Ельф)
Корнтякт-молодший

портрет Костянтина Корнякта-сина
Художник (ура! цей портрет має автора! правда, теж під питанням:()
Знайомтесь ще раз - Микола Петрахнович-Мораховський (бл. 1600-після 1666рр.). Ви вже зустрічались з ним, в 2 серії. Це він автор портретаВарвари Лангиш

Корнякт-молодший (?-1626 рр.) - син Костянтина Корнякта - купця і грека за походженням. Одного з найбагатших міщан міста Львова, фундатор будівель, що носять його ім"я (вежа Корнякта, мабуть, всі бачили у Львові, на Руській вулиці). Воював під началом Яна Замойського проти шведів, мадярів, татар. мав чин ротмістра.

Корнякт-внук
портрет Олександра Корнякта
Відповідно - син і внук.
Художник той же Микола Петрахнович-Мораховський.
Помер у віці 27 років.


портрет Томаша Замойського
Художник невідомий, але є надія. Потрет написаний в 1638 році, і можливо належить до робіт Яна Косінського, придворного художника Замойських. Написаний з натури, в рік смерті Т.З.Read more... )
gloria_ma: (Ельф)
Портрет невідомого в червоній шубі
Портрет Невідомого у червоній шубі. 30-ті роки 17 ст.

На теренах Острожчини (Рівненська область), поряд з творами репрезентативно-декоративного напрямку, були написані портрети реалістичного характеру. В портреті невідомого в червоній шубі втілились кращі досягнення українського портретного живопису 17 ст. Його можна назвати "психологічним".
Автор чудово зумів передати важкий погляд магната, в якому відбилися його неабиякий розум, сила та владність. Портрет відзначається високими живописними якостями. Вмілим підсиленням та послабленням інтенсивності червоного кольору художник виписує шубу магната, за допомогою найвитонченіших кольорових та тональних переходів передає відтінки обличчя. Щодо особи портретованого висловлювались різноманітні припущення (легендарний Байда - Дмитро Вишневецький, граф Тишкевич, ін.).

Невідомий волинський художник.
Походження: палац Сосновських у Новомалині (Острозький р-н Рівненської області) чи палац Сангушків у м.Славуті (Хмельницької області).
Портрет зберігається у Острозькому музеї. (до слова, один з графів Сосновських вродився непересічний скульптуром).

Портрет Юрія Мнішека
портрет Юрія Мнішека. Копія 1730-х років з оригіналу 1610.

Юрій Мнішек( 1548-1613 рр.) - син Миколая Мнішека з Великих Кончиць і Варвари Кам"янецької, каштелян радомський, сандомирський воєвода, батько Марини Мнішек. За віросповіданням - протестант.

Треба сказати, що Реформація проникла на територію тодішньої Речі Посполитої, в т.ч. і на територію України.
До Мартіна Лютера якось нікому в голову не приходило переманювати людей з однієї віри в іншу. ПРотестанти першими принесли ідею, що якщо ти не можеш найти істину в своїй Церкві, пошукай її в іншій.
Католицтво і православ"я на наших теренах до цього ідейного перевороту спокійно собі уживались, як паралельні фірми, і від того, що конкуренції не було, співробітники обох фірм розпустилися - були малограмотні, частенько читали проповіді п"яненькими, мали жінку (католики, хоч і офіційно був целібат) і дуже любили гроші:).
А тут з"явились протестантські священники і почали людей агітувати. Були вони тверезі, повні сил, ентузіазму і з завзяттям викривали пороки традиційних конфесій. Тому один час спостерігався перехід людей освічених (як католиків так і православних) в протестанти - і освіта, і задоволення. В протестанти перейшли деякі з Мнішків, Сангушків, Корецьких, Радзивілів і ін.).
Така несподівана конкуренція змусила католиків, що мали в своїх руках великий ресурс - Папу, незалежного і поважного князя Церкви, зфокусуватися на тому, щоб це все "неподобство" зупинити. В цей час виникають нові католицькі ордени - бернандинів, театинців, а головне - ієзуїтів. Члени цих орденів вигідно відрізнялись освіченістю, подвижництвом і меншою пристрастю до грошей. Ієзуїти ще зіграють свою і позитивну і негативну роль в нашій історії.
Що стосується Церкви православної, то стан її був досить жалюгідний - Константинополь на той час був уже захоплений турками, Патріарх був не зовсім вільним від султану, православна Церква була бідна і традиційна - притримувалась візантійських і києворуських канонів (як в службі, так і мистецтві ), що пережили свій розквіт задовго до.
От саме в такому скрутному положенні і виникає заснована князем Острозьким на свої гроші і гроші Гальшки - Острозький колегіум, згодом академія. Вікіпедія пише, що Академія в Замості виникла раніше ніж Острозька, хоча роки заснування Острозької на пару років раніше. Мабуть, справа в статусі - статус Академія Замостянська отримала раніше.
:))) Власне, я вибачаюсь за цю здоровенну ремарку, на яку наштовхнуло мене маленька згадка, що Юрій Мнішек був протестантом.
Про Марину, Дмитра Самозванця і всю цю московську війну читайте вже самі, добре?

(До слова, Острозька академія дала цілий напрямок в художньому мистецтві, так звану "Острозьку школу". Але про неї як-небудь потім).

Художник невідомий.
Походження: монастир Бернадинців у Львові

Криштоф Збаразький
Криштоф Корибут князь Збаразький конюший коронний Януша князя Збаразького воєводи брацлавського з Анною княжноюю Чертвертинською князя Четвертинського Феодора дочкою народжений син, славний посольством до турок з переконання Єжи каштеляна краківського брата свого. До смерті не одружений. Помер року 1628. (отак, без ком і написано - так що читати на одному диханні:) ).

Криштоф Збаразький (1579- 1628 рр)
Нащадок литовсько-українського князівського роду. Народився в сім’ї брацлавського воєводи. До 1600 р. навчався військової справи за кордоном. Пізніше обіймав посади краківського каштеляна, коронного конюшого, кременецького і солецького старости. У 1609 році брав участь в поході проти Москви. Брав участь в Хотинській війні 1620-21. У 1623 році уклав в якості польського посла мир з Туреччиною на таких вигідних умовах, що польський сейм виразив йому в 1624 році публічну подяку.

І от уявіть собі, як цей магнат, нащадок князівського роду, краківський каштелян, кам’янецький, грубешівський і др. староста, фундатор ієзуїтського колегіума у Вінниці, блискучий дипломат, улюблений учень Галілео Галілея, за самоідентифікацією "русин" - на Сеймі 1623 року виголосив палку і гостру промову, де називав Унію «колотнечею», що «завдає ран сердцю нашої вітчизни», бо «zaden tego rozum, zaden gwalt przemoc tego nie moze, aby na Rusi nie bylo Rus

Художник невідомий.
Треба сказати, що цей "художник невідомий", на жаль, дуже поширене явище.


Портрет Гризельди Вишневецької. Справа герб Замойських "Еліта", увінчаний короною - символом князівського титулу, який отримала Гризельда Замойська, вийшовши заміж в 1637 році за князя Єремію Вишневецького (ага, того самого). Під час реставрації був відкритий напис латинською мовою, що обрамляє герб: Гризельда Констанція на Замості княгиня Вишневецька, короля польського Михайла I рідна мати.
Гризельда Вишневецька (1623-1672 рр) (Ярема, виходить, її 14-літньою взяв) - дочка канцлера Томаша Замойського, дружина Яреми, мати Михайла, польського короля. Про її життя збереглось мало відомостей. За свідченням сучасників, Гризельда, в той час, коли її посватав Ярема була "особа молода, розсудлива, більш приваблива добротою і якостями серця, ніж красою; гидкою вона, правда, не була, але була негарна". Вінчання відбулось у Львові 1 грудня 1637 р.
Була сестрою Яна Замойського, що відкрив в Замості в 1595 р. академію - перший приватний університет (він же четвертий вищий учбовий заклад на території Речі - після Кракова, Познані, Вільно)

Беручи до уваги, що Михайло, син Гризельди, можна зробити припущення, що портрет створений в роки його правління (1669-1673рр).

Художник невідомий.
gloria_ma: (Ельф)
Варвара Лангиш
Через Україну пройшло безліч воєн і окупацій, що не дуже були прихильні, як до мистецтва так і до збереження зразків інших культур.

До вашої уваги рідкісний зразок українського світського портрету епохи Ренесансу.
Портрет Варвари Лангиш. (-1635 р.)

В.Л. - донька Гавриїла Лангиша, старости львівського православного братства при Успенській церкві, багатого місцевого негоцианта.
Портрет малювався, як парадний – для жениха, що жив десь у Білорусі. Тоді часто женились «по переписці», в сенсі заочно – за портретом. Але поки чекали на весілля, Варвара захворіла і… померла. І цей портрет повернувся назад, у Львів і був використаний як посмертний. .
Бачте як тоді місцеві українки виглядали:)


Художник Микола Петрахнович-Мороховський (1600-1666 рр).Львівський художник 17 ст.
Походження: церква Успіння у Львові.
Портрет зберігається в музеї м.Львова.

а це вірш Юрія Андруховича, присвячений Варварі Лангиш

До пані Варвари Лангиш

Тебе – теплу, погідну, лагідну, окату
хочу кликати з ночі, всю з шовку й брокату.
Спалює мене поїдом жадання єдине:
їхати до тебе поїздом більш як дві години.

Далі мене знищує пожадання друге:
"З темниці музейної виплинь, королево!" –
горлав би на всю губу з любові і туги
серед міста, опівночі, в товаристві лева.

(Лев зі мною рикав би). І коли зненацька
ти виникла б на мій голос – ніби на портреті,
загриміла б мені в серці музика вар'яцька
і мене б охопило пожадання третє:

на коліна гупнути, як бугай на страті,
і благати, мов пастир, що кличе у секту:
"Ходім пити повітря. Тут повно кастратів.
Я люблю твої руки, очі, корсетку,

сукню з ліфом, сорочку, кавтан, запаску,
а також панчохи і черевики.
Я люблю твого тіла великодню паску,
твої лікті і фалди і все навіки!"

Я схилявся б низько, шептав би п'янко,
цілував би слід кроку твого, Варваро,
край мережива твого, дурна міщанко,
посмітюхо з Ринку, глуха почваро!


Як він її, ніжну і сумну, "приклав" брутально, а? Зі злості від недосяжності, певно. Ох, ці поети:)).

Вона ж, тільки ч/б. Мені і цей варіант сподобався. Вона тут якась інша, еге ж? Зовсім інший вираз обличчя і погляд теж - відсторонена, холодніша і спокійніша.
На ч/б варіанті можна розгледіти ті елементи, які затемнені на кольоровому. На жаль, кращої якості добитись було неможливо - фотка була маленького розміру.
gloria_ma: (Ельф)
З переорієнтацією мистецького життя українських земель пізнього Середньовіччі на європейський Захід та утвердженням на галицьких землях місцевого варіанту мистецької творчості, в Україні поширився властивий релігійній мистецькій культурі латинської Європи образ донаторів, за яким перед кінцем 16 століття прийшов і світський портрет європейського зразка. В основному, аристократії і духовенства, пізніше козацької старшини. Зрідка попадаються портрети селян.
Почалася епоха бароко в Україні пізніше, ніж в Західній Європі, але цей стиль справив величезний вплив на національну українську культуру.
Портретів 16-го століття, що пережили всі катастрофи нашої бурхливої історії, збереглося дуже мало. Ось один з них.
Гербурт
Портрет Іоанна Гербурта. 1577-поч.1580-х.
І.Г. - нащадок давньоруських князів, каштелян саноцький, староста перемишльський.
Відомий історик і юрист, автор зводу законів Польщі. Володів землями в Галичині.

Приймав участь у дипломатичних місіях в Швецію, Англію, Ватікан, Отоманську імперію. Знав десять мов, багато подорожував, писав вірші і ядучі філіпіки, розбивав сади і парки.

В результаті конфлікту 1607 році між королем Сигізмундом III Вазою і шляхтою з приводу зовнішньої політики Речі Посполитої (війни зі Швецією) і питань внутрішньої політики, направленої проти абсолютистської, прогасбургської політики короля, так званого рокоша Зебжидовського, в якому Іоанн Гербурт був одним із лідерів, прихильників Сигизмунда Вази, він був кинутий у в'язницю, де і сидів з 1607 по 1609 рр.

Поки був у тюрьмі, написав там латиною твір, присвячений боротьбі запорозьких козаків проти татар "Victoriae Kozakorum de tartaris Tauricanis in anno 1608 narratio".

Після звільнення, Іоанн (Ян) Гербурт за наказом влади поселився в Добромилі без права виїзду.
Іоанн Гербурт був автором багатьох політичних творів, виступав на захист православ'я (зокрема, "Слово про руський народ", 1613 р.). Займався будівництвом церков, наприклад, у м.Мостиська (1611 р.). Створював пісні українською мовою.
Сам себе називав русином.

Був володарем Добромильського замку і міста Добромиль (на Галичині). В 1611 р. сюди, за його запрошенням, прибув з Кракова відомий друкар Ян Шелига, який організував в приміському селі Боневичах типографію, де і надрукував 6 томів «Annales seu cronicae incliti Regni Poloniae» або "Хронік" історика Яна Длугоша і твори літописця Вікентія Кадлубека, а також твори самого Гербурта.

В 1614 році Іоанн перебудував добромильський замок, зробивши його неприступною фортецею. Також заснував Василіанський монастир недалеко від Добромиля, заповідавши після смерті розібрати свій замок на потреби монастиря.

Помер в 1616 році. Пізнішими істориками був прозваний "вченим скандалістом",
Після його смерті спадкоємці були вимушені для того, щоб погасити борги, продати замок, дві солевані, 10 сіл, корчму, 700 га землі і лісу і т.д.

Художник Яків Лещинський. Про Якова Лещинського відомо мало. Живописець др.половини 16 століття, походить з сім"ї потомственних живописців, син львівського художника Луки. Згадується у документах 1577 р. як житель Самбора. Йому належать фрескові розписи у Самборі і Фельштині. Можливо, член-засновник львівського цеху художників.
Походження портрету: село Скелівка Старосамбірського р-ну Львівської області.
Page generated Jul. 26th, 2017 06:35 am
Powered by Dreamwidth Studios