Jan. 11th, 2014

gloria_ma: (Ельф)
В неї смішна шапка з помпонами, вона тендітна, маленька і жвава. З Києва. В житті б не подумала, що в неї двоє дітей і їй під 30-ть.
- Я пока раздуплилась, неделя прошла. Еще неделю стеснялась. Вот если б меня кто взял за руку и отвел...Потом подруга сказала: "пошли". Если б меня муж сразу позвал... (в голосі жаль). І мы пошли. Я сначала на кухню волонтером устроилась, две недели отработала. Репортаж тут был журналистский, так у нас - тех, кто на кухне, к нему куча претензий - все как-то поверхностно и с ошибками написал. Раптово переходить на українську: ніхто нами не керує, заходить один, каже: "будете готувати те і те".
Та щас. Будемо ми готувати те, що самі вважаємо за потрібне.
Знову російською: ... а потом меня, - киває на мою супутницю, - она сюда привела, к медикам. И я теперь в медичній службі. Все ж таки я биолог по образованию.

Ми стоїмо біля входу в палатці, я здригаюсь від несподіваного руху за спиною, обертаюсь - мимо пройшов молодий хлопець.
- Не бійтеся, я не пристаю, - не дуже приємо посміхається він.
- Та я і не боюсь, може навіть навпаки, - віджартовуюсь.
- Ми сюди не за цим приїхали, робить пісне обличчя. Прям монах.
І тут же до смішної шапки з помпонами: а ти вже уходиш? А як мені вночі погано стане? - і робить рух десь під серцем.
- А якщо я затримаюсь, приїде мій чоловік і тобі точно погано стане, - відповідає. (Ага - не за тим).
- Страшно! - пішов.
- Що з ним? Питаю у Наді.
- Клапан сердечний у нього стоїть. Після 11-го... (грудня). Після штурму гірше стало.
З таким клапаном люди і ходять обережно. А він поїхав на Майдан, значить. І залишився.
Яка хороша у нього посмішка.Read more... )
Page generated Jul. 23rd, 2017 10:42 am
Powered by Dreamwidth Studios